"Було відчуття, що руйнується країна": як активісти харківського Євромайдану згадують початок протестів

Щорічно 21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи, присвячений річницям початку двох революцій – Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. 8 років тому Євромайдан стартував і в Харкові. Активісти називають його дуже потужним і вирішальним для долі всієї України. 

Новини.LIVE Kharkiv поспілкувалося з учасниками подій Революції Гідності в Харкові й дізналося, з чого починалися протести та чому захист міста був важливий для майбутнього країни.

Володимир Чистилін: "8 років тому ми вже виходили на мітинги в масках"

Один з організаторів харківського Євромайдану Володимир Чистилін розповів, що місто з перших днів активно включилося в протестний рух. Річ у тому, що Чистилін з однодумцями ще до початку подій у Києві запланував на 22 листопада 2013 року мітинг до річниці Помаранчевої революції. 

"Тоді ніхто не знав, що 21 листопада почнуться події в Києві (мітинги після зупинки підготовки підписання договору про асоціацію України з ЄС, – ред.). Так що коли це сталося, ми вийшли на невелику акцію солідарності з Києвом, а вже 22 числа у нас було все готово і ми всі разом вперше кричали "революція", – згадує Чистилін.

Відразу після цього активісти почали нарощувати рух і 24 листопада на мітинг під пам'ятник їм. Т. Г. Шевченка прийшли за різними підрахунками від 1000 до 2000 осіб. Наступного дня тоді ще мер міста Геннадій Кернес оголосив у Харкові карантин через нібито складну епідеміологічну ситуацію з грипом. Це мало завадити масовим зборам, однак, як згадує Чистилін, активісти не стали здаватися. 

"Це було смішно, тому 25 листопада ми вийшли на мітинг в масках – це зараз всі звикли до такого, але 8 років тому це була величезна несподіванка. Причому, у нас на той момент була найкраща епідеміологічна ситуація в країні. Плюс відразу ж Кернес почав ставити ялинку і ми зрозуміли, що публічні акції на площі потрібно переводити в новий формат", – розповів він. 

Після того, як у Києві 1 грудня побили студентів, у Харкові всі зрозуміли, що революція – це надовго, зазначає співорганізатор місцевого Євромайдану. Тоді під пам'ятником Шевченка зібралося вже близько 7-8 тисяч осіб. З самого початку, за словами Чистиліна, Євромайдан в Харкові мав якийсь наліт творчості та інтелігентності: крім політичних гасел, там постійно виступали музиканти і поети. Наприклад, 4 грудня під пам'ятником Шевченка відбувся концерт "Рок за зміни", де виступив Сергій Жадан, "Собаки в космосі", Banderas Blues Band, Urbanistan і "П@п@ Карло". Подібні акції відбувалися регулярно. На противагу цьому існував і численний опір з боку проросійських сил.

"Перший час Сергій Жадан перебував у Парижі і не міг приїхати, так що я озвучував в мегафон його листи. Потім почалися концерти, драйв з'явився. Але крім цього в грудні тут ставало небезпечніше, ніж навіть у Києві. Тут були тітушки, "Оплот". Тоді тут напали на нашого активіста Дмитра Пилипця – він отримав 12 ножових поранень, нам палили постійно автомобілі, погрожували", – згадує Чистилін. 

Ще однією особливістю харківського Євромайдану Чистилін назвав те, що спочатку його ігнорувала місцева влада. Так, 19 грудня тоді ще голова ХОДА Михайло Добкін заявив, що регіон проігнорував "майданні" настрої столиці – того ж вечора близько півтисячі активістів вийшли на святкування Дня святого Миколая. 

"Спочатку Кернес і Добкін говорили, що Майдану немає, але ЗМІ постійно висвітлювали наші акції. Адже ми дуже креативно все робили, це не можна було ігнорувати. Потім вони говорили, що активісти – це маргінали. Але, як казав Ганді: "Спочатку вас не помічають, потім з вас сміються, потім з вами борються і врешті-решт ви перемагаєте". Також було й у нас", – згадує Чистилін.

Він також зазначив, що в той час тоді ще міліція теж не встрявала в протестні події. На відміну від Києва харківські правоохоронці обрали здебільшого нейтральну позицію. 

Олена Горошко: "1 грудня влада відкрила скриньку Пандори"

Ексдепутатка Харківської міської ради Олена Горошко теж з перших днів брала участь у місцевому Євромайдані. До цього її підштовхнув розгін силовиками студентів, який відбувся в Києві в ніч з 30 листопада на 1 грудня 2013 року.

"Я прокинулася близько 6:00 ранку і на стрімі побачила, як розганяють хлопців і дівчат, і як деякі з них ховалися в Михайлівському Золотоверхому соборі. Тоді я зрозуміла, що влада відкрила ящик Пандори", – заявила Горошко.

У Харкові мітинги практично відразу перейшли з площі Свободи на територію навколо пам'ятника Тарасу Шевченку. Народ збирався вечорами після 18:00. Серед протестувальників, за словами Горошко, відчувалася солідарність і впевненість у майбутній перемозі. 

"Було відчуття, що руйнується Країна. Особливо болісно було слухати новини з окупованого Криму. Постійно зростала ненависть до Януковича і Путіна. Люди об'єднувалися. Якщо ти не був біля пам'ятника Тарасу Шевченку, то постійно дивився стрім з київського Майдану", – згадує активістка. 

Крім згуртованості протестувальників Горошко запам'ятала і чимало жорстокості, яку їй довелося побачити.

"Тітушок ще добре пам'ятаю. Пам'ятаю побиття людей, коли сепаратисти захопили ХОДА, і як людей проганяли через "коридор ганьби". Пам'ятаю, як своєму студенту Саші Кутяніну допомагала ховатися після того, як його охорона Кернеса побила біля готелю "Національ". Він був потім одним з основних свідків у суді над Кернесом у Полтаві, який так нічим і не закінчився (2 березня 2015 року Кернесу і двом його охоронцям вручили підозру про звинувачування у викраденні, тортурах і загрозі вбивством двом активістам Євромайдану – Сергію Ряполову і Олександру Кутяніну, – ред.)", – розповіла активістка. 

Горошко теж висловила думку, що значну роль в успіху харківського Євромайдану зіграла саме інтелігенція міста, яка мала проукраїнські погляди на відміну від Донецька чи Луганська. Ніхто не хотів втрачати незалежність, згадує активістка. 

Галина Смагіна: "У нас стріляли, били битами машини"

Волонтерка Галина Смагіна включилася в дії харківського Євромайдану пізніше – після прийняття так званих диктаторських законів Януковича. Тоді вона зрозуміла, що влада намагається створити тоталітарну державу і вирішила приєднатися до боротьби за свободу. 

"Ми створили Автомайдан, спочатку це було 5-7 машин. Ми їх прикрасили патріотичною символікою і їздили по різних маршрутах. Поступово це почали помічати, публікувати в соцмережах і нас ставало все більше і більше. Одночасно з цим на нас нападали, стріляли або били битами машини", – згадує Смагіна. 

Переломним моментом всього харківського Євромайдану для волонтерки став штурм проросійськими силами будівлі ХОДА, яку тоді контролювали патріотично налаштовані активісти. 

"Того дня ми зрозуміли, що на ХОДА можуть повісити російський прапор. Власне кажучи, з того моменту і почалося більш жорстке протистояння. Після цього все частіше траплялися жертви, стало більше мітингів, наростало протистояння. І все це тривало практично до травня. Але як тільки поранили Геннадія Кернеса (28 квітня 2014 року, – ред.), всі подібні провокації від противників Євромайдану припинилися", – заявила Смагіна.

На її думку, одна з причин, чому вдалося відстояти Харків – активний і потужний опір, який чинили активісти. 

"Ті, хто це фінансували, явно прораховували, скільки потрібно коштів на те, щоб зломити опір в Донецьку, Луганську і точно так само – тут. Ми сильно старалися і показували, що будемо боротися. Думаю, це зіграло велику роль", – заявила вона. 

Як Харків порушив плани Януковича і врятував країну від розколу

Володимир Чистилін поділився думкою, що Харківський Євромайдан значно вплинув на хід всієї Революції Гідності. Перший раз це сталося 11-12 січня 2014 року, коли в місті відбувся Форум Євромайданів. Там зустрілися активісти з усієї території України та скоординували роботу протестних рухів. Протистояти проведенню форуму, за словами Чистиліна, намагалася місцева влада, зігнавши на мітинги працівників бюджетних сфер, а також представники проросійських сил.

Вдруге Харків зіграв свою роль після розстрілів на київському Євромайдані 20 лютого. Після цих подій, 21 лютого, тоді ще президент України Віктор Янукович вилетів на літаку до Харкова, де планував взяти участь у Харківському з'їзді. Мета зборів полягала в поділі України на дві держави. 

"І ось 22 лютого Харків піднявся і зламав сценарій Януковича. Вийшли десятки тисяч людей. В результаті він не поїхав на з'їзд і відправився в Ростов. Це був взагалі ключовий момент Революції гідності, адже на цьому з'їзді Янукович планував розділ країни: приїхали губернатори РФ, депутати та інші. Вони хотіли відокремити Київ від Південно-Східної України й ввести танки і війська на цю територію. Вони чекали відмашки під Бєлгородом", – згадує Чистилін.

Шашлик і весілля: що ще згадують про Харківський Євромайдан

Під час протестів і боротьби за свободу не обходилося і без простих людських радощів, згадують співрозмовники. Так, Олена Горошко розповіла, що одного разу її 13-річна дочка Катерина помітила активістів за незвичайною справою.

"Вона прийшла з площі Свободи, тоді там ще стояв пам'ятник Леніну, і з палаючими очима розповіла, що прямо на пам'ятнику хтось шашлики смажить. Я була в повному шоці", – згадує Горошко.

А Володимир Чистилін розповів, як спостерігав весілля прямо на Євромайдані. Сталося це 15 лютого 2014 року. Тоді один з його колег Дмитро Пилипець одружився з Діаною Севастьяновою. 

"Діма познайомився зі своєю майбутньою дружиною в перші дні Майдану. І я пам'ятаю, як 15 лютого ми зіграли їх весілля. Весь Євромайдан був присвячений в цей день любові. А через тиждень вони вирушили до Києва, де рятували наших хлопців", – згадує Чистилін. 

Відзначимо, що одночасно з весіллям відбувся велопробіг на підтримку Революції Гідності, так що молодята взяли участь і в ньому.

Боротьба за незалежність у Харкові тривала ще довгий час: перестрілки і бої на вулицях навесні 2014, літні мітинги, осінній "ленінопад" і навіть теракти проросійських сил. Один з них і став, по суті, останньою активною подією того періоду. Так, 22 лютого 2015 року в Харкові відбувся Марш Єдності в пам'ять про Героїв "Небесної Сотні". Не встиг він пройти й 100 метрів, як стався вибух – загинули 4 людини, серед яких і 15-річний Данило Дідик. За інформацією поліції, вибухнула протипіхотна міна, яку хтось встановив заздалегідь. Загиблого хлопчика провели в останню путь 26 лютого 2015 року.