Роблять манікюр та відволікаються фільмами: як харків'яни у метрополітені пристосувалися до нового життя. Ексклюзивний репортаж

Цілі сім'ї облаштовували крихітні тимчасові будинки у стаціонарних вагонах. Кожен, хто потрапив у підземку, щось втратив — житло, рідну людину, роботу, звичне мирне життя. Але попри все люди почали звикати до нових умов.

Як живуть мешканці міста у метрополітені – читайте в ексклюзивному матеріалі Новини. LIVE Kharkiv.

Перші дні як у постапокаліптичному романі

Через російські обстріли, десятки тисяч жителів міста зникли на заході країни в порівняно безпечних місцях або в прикордонних країнах. Сотні інших людей, які не можуть знайти безпечне місце або впевнені, що не хочуть виїхати з Харкова, постійно мешкають на станціях метро. Кадри з харківської підземки, де з перших днів ховаються люди від російського обстрілу, облетіли всі світові смуги.

У перші дні перебування на станціях підземки людей пригнічувало. Багато хто не відійшов від шоку, сподівався, що вони тут ненадовго, до того ж не було точного порядку. Тимчасові жителі підземки порівнюють перші тижні підземного життя з романом "Метро 2033" - так само була боротьба за мікровладу та територію. Були проблеми з розподілом їжі і тут було більше людей, ніж зараз.

"Це стрес звичайно. Коли ми сюди спустилися, тут було багато народу і все виглядало не так, як зараз. Ми перший тиждень спали прямо на картоні. В одязі, у лижному костюмі. Тобто, у чому сюди прийшли. До цього звикнути неможливо" , – Згадує харків'янка Тетяна.

Жінка перебралася жити на станцію Майдан Конституції після того, як російський снаряд вдарив біля харківської міської ради. Квартира Тетяни знаходиться навпроти.

Найспекотнішими днями міста станції "Майдан Конституції" та "Історичний Музей" стали перевалочним пунктом для городян, які тунелями йшли до залізничного вокзалу зі спальних районів, де було більше обстрілів. Тетяна розповідає, що тоді важко було думати про сон – люди приходили у різний час і кожному треба було допомогти та нагодувати.

Пристосування до нового життя

Через два місяці на станціях налагодили і розподіл продуктів із медикаментами, та розпорядок дня. На станції є своя аптека із власним додатком, який розробив один із мешканців метрополітену. Їжу людям привозить один із місцевих ресторанів та годує всю станцію. Розподіляється все пропорційно, дивлячись, скільки людей живе у вагоні.

"Ця ситуація була несподіваною. Поки хтось скооперувався, поки знайшли, де замовляти воду чи їжу. Потім почали приходити волонтери та підприємці та пропонували допомогти. Згодом ми все це налагодили", - каже Тетяна.

На станції можна навіть зробити манікюр. Вже довгий час до жінок на Майдан Конституції приходить майстер Марія. Дівчина працює в салоні краси неподалік метрополітену. Тетяна одна із постійних клієнток Марії.

"Спочатку до мене прийшли жінка з дочкою, а потім дали мій номер іншій жінці. Але та боялася виходити на вулицю. Тому я запропонувала приходити працювати до них", - згадує майстриня.

Як продовжується життя в Харкові, так само воно продовжується і в підземці. Люди займаються звичайними справами, діти займаються. І навіть у такий час люди не забувають про розваги, тому на станції проходять показ фільмів, щоб люди хоч трохи змогли відволіктися від війни.

Діти у підземці

Малюків тут не багато, всі вони різного віку. Найстарша з них 13-річна Крістіна. Дівчинка вже третій місяць проживає у метрополітені разом із батьками. Діти, що ховаються на станції, влаштували виставку своїх малюнків. Щодня до них приходять волонтери-вчителі та займаються з ними.

"Ми тут малюємо, щось на кшталт волонтерства. Ми робимо проекти. До 8 травня ми повинні їх доробити. Копії них висітимуть на станціях метрополітену в Європі", - каже 13-річна Христина.

Міськрада заявляє, що хоч обстрілів поменшало, проте перебувати на вулиці все ще небезпечно. Російські окупанти продовжують завдавати хаотичних ударів по місту. А харків'яни все ще втрачають свої будинки.

У метрополітені ж завжди раді прийняти до себе тих, хто потребує — як на тривалий час, так і тих, кого повітряна тривога застала на вулиці.