Досі не всіх поховали: як оговтуються мешканці села Гроза після трагедії

Ракетний удар по селу Гроза став наймасовішим за кількістю загиблих на Харківщині з початку повномасштабного вторгнення РФ. Минулого року селу Гроза виповнилося сто років. Проте сторічний ювілей  був затьмарений страшною трагедією, яка призвела до загибелі 59 цивільниих мешканців та привернула увагу всього світу. У цьому спокійному куточку, де після звільнення від окупантів у вересні минулого року залишилося лише близько 330 осіб, горе проникло до кожного будинку. Як люди оговтуються після трагедії та що говорять про винуватців — читайте у матеріалі Новини.LIVE. 

Подробиці обстрілу

Маленьке село Гроза, розташоване в Харківській області, тривалий час жило в тиші та спокої. До 5 жовтня 2023 року воно залишалося практично непоміченим, лише за кілька кілометрів від міста Шевченкове. Повз нього проходили автотраси, і лише ті, хто проїжджали повз, могли помітити покажчик на зупинці "Гроза". Проте все змінилося того жахливого дня.

Тоді у місцевому кафе місцеві мешканці прощалися із Андрієм Козирем. Поминки організував його син Денис. Перед початком війни чоловіки разом перебували у Польщі, але в перші дні приїхали до Львова та прийшли до військкомату. Їх відправили на навчання, а потім перекинули в Попасну у різні групи. Після трьох днів бойових дій батько отримав смертельне поранення в шию. Його захоронили на військовому кладовищі на Дніпропетровщині.

Син продовжував служити, проте в червні за станом здоров'я звільнився. Переїхав у Грозу, одружився — і вирішив перепоховати батька. На поминках зібралися близько 60 людей.

Близько 13:15 росіяни завдали удару по кафе ракетою "Іскандер-М". В один момент будівлі не стало, як і людей, що там перебували. Мешканець села Віктор в цей день працював на своєму підприємстві, і як тільки почув вибух, побіг на місце трагедії.

"Навкруги усе горіло, дим, крики, люди почали збігатись — картина була дуже неприємна. Я подивився на одного загиблого, а в нього м’язи ще рухались, відмирали. Мені аж погано стало", — згадує перші хвилини після обстрілу Володимир.

З-під завалів дістали тіла 51 загиблої людини, серед них хлопчик 6 років. Шестеро людей, в тому числі одна дитина, отримали поранення. Усі постраждалі — мешканці села Гроза. Окрім будівлі кафе, яка повністю зруйнована, пошкодження отримали і сусідні будинки.

Кого підозрюють у наведенні ракети

11 жовтня Служба безпеки України назвала двох підозрюваних в організації жахливої атаки на кафе у Грозі — братів Володимира та Дмитра Мамонових. Старший брат Володимир мав досвід роботи в поліції, проте, за інформацією правоохоронців, вони вирішили діяти на боці ворога.

Доля села Гроза та його мешканців була покинута на розсуд навідників, які видали час і місце для атаки, щоб завдати максимальних втрат цивільному населенню. СБУ опублікувала листування, яке підтверджує, що навідники взяли інформацію від мешканців Грози, і, можливо, навіть від тих, хто раніше проживав у селі та залишив його. Ця інформація дозволила Мамоновим визначити момент атаки.

Люди у селі позитивно про братів не відгукуються, проте такого від них все одно не очікували. Односельчани розповідають, що старший брат бив односельчан, знущався над ними і був серед тих, хто катував людей в катівнях, які знайшли наші правоохоронці після деокупації Харківщини. Наш співрозмовник Володимир згадує, як під час окупації дісталось і його сину.

"Він дрова заготовляв, спитав у  них дозвіл (братів Мамонових. — Ред.). Але після того, як старший (Володимир Мамонов. — Ред.) побачив, що мій син дрова везе, на другий день його забрав до поліції. А там його побили чеченці , спина та ноги — усе було синє. Ще й змусили на них відпрацьовувати 15 діб. Ось такі в нас земляки", — згадує Володимир.

Однокласник старшого з братів, Олександр, розповідає, що батько Володимира звичайний фермер, а його матір протягом кількох років працювала у тому самому кафе, де загинули люди. Про Володимира говорить лише, що той не мав авторитету серед однолітків.

"Невдахою він був у школі, його били та дошку ним витирали", — розповідає Олександр.

Встановлення загиблих

Після трагедії кількість загиблих та поранених продовжувала зростати. У лікарні жертви боролися за свої життя, і багато хто не зміг подолати страшні рани. Криміналісти та експерти поліції працювали, щоб визначити особи загиблих та поранених, але через руйнування це було вкрай складно. Експерти провели ДНК-експертизи та аналізи, щоб визначити імена тих, хто став жертвою атаки.

"28 людей ми ідентифікували одразу, стан інших тіл був непридатний для миттєвого опізнання. Як приклад, чоловік із дружиною: чоловіка ідентифікували, а її ні — знайшли на місці тільки паспорт. Також на місці до нас підійшов хлопець і каже: "Тут мій батько, я знаю точно, але ми досі не можемо його знайти..." Ракета розірвала тіла деяких людей на частини. Нам доводиться збирати ці маленькі частинки, це важка робота. Є тіла, де відсутня кінцівка чи більше, а є такі, де залишився тільки фрагмент — частина пальця, щелепи. Нам треба вивести звідти ДНК. Це кропітка робота", — розповідає начальник слідчого управління Нацполіції області Сергій Болвінов.

Пам'ять про загиблих

Місцевий цвинтар, який видно з траси біля зупинки "Гроза", розширився, і на його території щодня викопують нові могили. Щодня, починаючи з 7 жовтня, село прощається із новими жертвами цієї трагедії. Коли відбувається похоронний обряд одному, починається іншому. Цей процес, здається, ніколи не закінчується.

Правоохоронці продовжують видавати тіла родичам та знайомим, щоб ті могли їх поховати. Наразі забрали 52 тіла. Судово-медичні експертизи та ДНК-дослідження дозволили стверджувати, що від російської ракети загинули 59 осіб.

Вулиці села, як і раніше, тихі. Однак на цвинтарі та біля зруйнованого кафе, де сталася трагедія, завжди можна знайти людей, які не забули про тих, що пішли. Їхня пам'ять живе у квітах, іграшках та свічках, встановлених на місцях, де життя були вкрадені ракетою.