Як харківський бабак-віщун Тимко жив в окупації

Понад 10 років харківські бабаки на початку лютого прогнозують, коли до нас прийде весна. Проте ця традиція була під загрозою, адже нинішній "віщун" Тимко ІІІ від самого початку повномасштабної війни перебував під окупацією. Як науковці доглядали бабаків на окупованій території та чи вплинула війна на популяцію червонокнижних тварин — читайте у матеріалі Новини.LIVE.

Окупація

Минулого року 2 лютого Тимко традиційно на біостанції Каразинського університету спрогнозував прихід весни, на цей раз він пообіцяв, що вона почнеться за 6 тижнів, та ліг спати далі. За цей час мала б закінчитися і його сплячка. Але коли маленький віщун прокинувся, то побачив не весну, а війну. "Росіяни його не розбудили, він спокійно спав. А коли прокинувся, то з жахом побачив, що усе змінилося", — згадує завідувач лабораторії екології Харківського національного університету ім. Каразіна Володимир Грубник.

Усі степні бабаки з біостанції університету імені Каразіна зимують у селі Нестерівка, це Великобурлуцька громада, з першого дня повномасштабного наступу ця територія перебувала під окупацією та відрізана від України. Вивезти тварин у більш безпечне місце або привезти їм корму змоги не було. Випустити їх з клітки на волю — це було б смертним вироком для них. Тому піклування про 14 дорослих бабаків та ще 5 дитинчат, які народились на початку квітня, лягло на плечі двох співробітників Володимира Ронкіна та Галини Савченко.

"В нас так вийшло, що взимку незадовго до війни ми закупили більше тонни комбікорму для бабаків", — розповідає Володимир Грубник.

Цих запасів вистачило, аби годувати гризунів протягом півтора сезону. Також тварини полюбляють смаколики у вигляді хліба, тому науковці знаходили його для бабаків, хоч той і був у дефіциті. Як зазначає Грубник, на щастя, їхні підопічні не голодували.

Якщо ж у плані харчування у тварин все було відносно добре, то з психологічним станом все не так прийнятно — навколо шумно, було чути й вибухи з пострілами. Російські військові до будинку, де живуть науковці, не заходили. Великого потоку військових не було. "Вони періодично заїжджали, дивились що відбувається. Але до тварин не лізли. Напевно, в них було що їсти, тому наших бабаків вони не їли", — каже завідувач лабораторії екології.

Все це тривало до 11 вересня, тоді Нестерівка була звільнена. І вже 14 вересня згадує завідувач лабораторії екології Харківського національного університету ім. Каразіна Володимир Грубник зміг приїхати до підопічних та своїх співробітників. Науковець привіз туди гуманітарну допомогу, генератор та печиво для бабаків — улюблені їхні ласощі.

Зимова сплячка

Після деокупації Тимко та його родичі вже готувались до чергової сплячки. Вони залишились на тій же станції у Нестерівці. Як розповідають науковці, незважаючи на пережитий стрес, усе відбувалось за планом. Для тварин, які живуть у клітках, усі ці моменти на них не дуже впливають.

Тимка пересадили в окрему клітку з сіном. Він відмінно спить, попри те, що зима нас не дуже радує. І як притаманно для бабаків, протягом сплячки Тимко прокидався.

Як війна вплинула на бабаків у природі

За підрахунками біологів з Харківського університету імені Каразіна, на Харківщині нині живуть близько 18 тисяч бабаків — у Великобурлуцькому, Куп'янському та Дворічанському районах. Це червонокнижна тварина, яка ще минулого року була під загрозою вимирання.

Усі території, де мешкають бабаки, усипані мінами, тому фахівці не можуть перевірити, наскільки бойові дії вплинули на їхню популяцію. Проте заявляють, що в Україні зникають угіддя, в яких вони можуть жити в нормальних для себе умовах. Відбувається розорювання невеликих цілинних ділянок, де вони могли б жити.

"Безумовно, це екоцид та матиме жахливі наслідки", — каже Володимир Грубник.

Також, науковець зазначає, що для того, щоб бабак нормально існував у степу має бути повноцінний випас рогатої худоби. Коли цього немає, степ заростає чагарником і гризун стає легкою здобиччю для хижаків.

Традиція віщування

Якщо день похмурий і гризун не бачить своєї тіні, значить, бути ранній весні. Якщо ж день сонячний, а бабак норовить сховатись назад у нору — зима триватиме ще довго. Ця традиція найпопулярніша в США — фестиваль відбувається у містечку Панксатоні. А у всьому світі про "День бабака" дізналися завдяки фільму з Біллом Мюрреєм у головній ролі.

На Харківщині бабаків до прогнозу погоди залучають із 2004 року. Її каразинські науковці започаткували, аби привернути увагу до цих тварин. Це не строго наукові прогнози. Але це добра традиція, яку харківські зоологи намагатимуться зберегти.