"Хлопцеві ноги зламаємо, вам обом – п**дець": як харківська студентка пережила реабілітацію в центрі, який викрадав і катував людей
Поділитися
Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, кожен десятий українець стикався з наркотичною залежністю у людей зі свого кола спілкування. При цьому, навіть виявивши серед знайомих залежного від наркотиків і умовивши його пройти лікування, завжди є шанс потрапити на шахраїв, які під виглядом реабілітації просто оббирають родичів хворого.
Новини.LIVE поспілкувалося з харківською студенткою, яка раніше продавала наркотики, попалася на вживанні і пробула два місяці в реабілітаційному центрі з жахливими умовами.
Як Яна Голик продавала у Луцьку наркотики
У 2018 році Яна Голик (ім'я та прізвище змінено) навчалася у 10-му класі однієї зі шкіл Луцька. Одного разу на вечірці 16-річній дівчині запропонували спробувати амфетамін – так Яна вперше спробувала наркотики. Після вона рік нічого не вживала, поки в 2019 році не познайомилася з Юрієм. Хлопець разом зі своїм подільником Олександром продавав амфетамін. Вони нібито знайшли постачальника, у якого можна купувати речовину за низькою ціною.
"Саша закуповувався у варщика, фасував препарат у себе вдома, а Юра повинен був шукати клієнтів і передавати їм наркотики. Іноді він сам носив, іноді вони приходили за вказаною адресою і там забирали. Я теж захотіла спробувати – Юра спочатку відмовлявся, але потім погодився. Робила я те ж саме, що і він", – згадує Яна. 
За словами дівчини, вони купували у постачальника грам амфетаміну за 70 гривень, а продавали – за 300, а прибуток ділили між собою. Спочатку це не приносило великих грошей, так як не вистачало клієнтів. За словами Яни, одного разу вона навіть намагалася продати наркотики своїм однокласникам. Проте вже через півтора місяця почали з'являтися постійні замовники.
Заснула в машині – прокинулася в реабілітаційному центрі. Як Яна потрапила в рехаб
Паралельно з цим Яна і Юра почали регулярно вживати амфетамін: з кожної партії вони "дегустували" якусь кількість наркотику. Крім цього, вони пробували й інші речовини. Це тривало до тих пір, поки на початку березня 2020 року батько Яни не дізнався про залежність дочки.
"Досі не розумію, як він це зробив. Я ніде нічого не публікувала. Можливо, він просто запідозрив, що зі мною щось дивне відбувається. Вже потім, в рехабі мені показували скріншоти моїх листувань, там іноді були повідомлення про наркотики – якимось чином батько ці листування дістав", – розповіла Яна.
3 березня 2020 року близько 22:00 батько Яни запропонував їй покататися з ним у справах – вона нічого не запідозрила і сіла до нього в машину. Чоловік у цей час кинув у багажник якусь сумку і вони поїхали.
"Я без телефону була – розбила його напередодні, якраз поки комусь наркотики несла. Коли ми майже виїхали за місто я вирішила нарешті дізнатися куди ми їдемо. Батько сказав, що потрібно забрати якогось знайомого з сусідньої Рівненської області. Тут він починає питати чи пробувала я наркотики. Кажу, мовляв, ні. Потім тато починав розповідати дивні історії про те, як хлопчик нанюхався фена і помер, розпитував про моїх друзів", – каже Яна.
За словами дівчини, в якийсь момент вона помітила на дорозі прямо перед автомобілем чоловіка і закричала батькові, щоб той зупинився. Однак він сказав, що нікого на дорозі не було. Зараз Яна впевнена, що це була галюцинація через часте вживання амфетаміну. Незабаром після цього дівчина заснула і прокинулася на парковці реабілітаційного центру "Здорова країна плюс".
"Мене батько завів в якийсь кабінет, посадив на диван, бачу що поруч лежать мої речі. За столом сидів чоловік, який почав питати скільки я вже вживаю. Я мовчала, він продовжував це питати все голосніше і голосніше, але я нічого не говорила. У підсумку мені сказали попрощатися з батьком, але я була в ступорі, нічого не могла сказати і тато просто пішов", – розповіла Яна.
Дівчина стверджує, що після того, як батько пішов, співробітник рехаба змусив її підписати бланк про добровільну згоду на лікування. У разі відмови їй погрожували, що буде тільки гірше. Також Яну обшукали і нібито сказали, що якщо у неї з собою є наркотики, то вона може вжити їх останній раз перед лікуванням.
"Потім співробітник запропонував покурити – а у них були сигарети, горілка для тих, кого привозять з похмілля. Вийшли, куримо, тут почалися питання, мовляв, хто мені продавав наркотики. Я якось в паніці сказала, що з Юрою самі були баригами. І все, почалася жесть. Мовляв, зараз поїдемо, юрі ноги переламаємо, коліна в інший бік вивернемо – вам обом п**дець", – згадує дівчина.
Після Яні дали жменю невідомих таблеток. За словами дівчини, це могли бути транквілізатори, а згодом відправили на другий поверх реабілітаційного центру, щоб вона виспалася. Вона також розповіла, що транквілізаторами пацієнтів так званого "рехабу" напихали регулярно.
Спочатку дівчину помістили на "карантин" – їй дозволяли залишати спальний поверх тільки для прийому їжі. Спочатку Яна відмовлялася їсти, через що директор центру Георгій Бабаєв накричав на неї і заборонив іншим пацієнтам приймати їжу, поки дівчина не почне регулярно харчуватися. Тоді вона зрозуміла, що цьому режиму простіше підкоритися.
Якими були умови в рехабі
За словами Яни, всіх пацієнтів годували погано – в основному це були порожні каші і супи. Іншу їжу люди могли отримати тільки від родичів, але дівчині ніхто нічого не передавав. Також в реабілітаційному центрі були відсутні засоби гігієни – їх теж можна було отримати тільки ззовні. У пацієнтів, за словами дівчини, відбирали верхній одяг і взуття. Крім цього, нікого не випускали на прогулянки, незважаючи на те, що вони були в розкладі.
Вся реабілітація, згадує Яна, була укладена у вживанні транквілізаторів, величезній кількості релігійних занять і наданні психологічного тиску. Наприклад, молитися потрібно було вранці, в обід і ввечері. Ще пацієнти читали вголос Біблію і вчили її напам'ять.
"Під час молитви потрібно було співати, на крайній випадок – плескати. Якщо цього не робити, то могли накричати або навіть застосувати фізичну силу", – розповіла Яна.
Також були групові заняття. На них пацієнти повинні були називати негативні сторони своїх одногрупників, що за словами дівчини, тільки погіршувало взаємини між пацієнтами. Аналогічні практики проводилися і наприкінці дня: кожен повинен був написати три конфліктних ситуації, які у нього сталися за добу з кимось із пацієнтів рехабу.
"Причому, нам забороняли писати про якісь проблеми зі служителями рехабу. Потрібно було виписувати погане, тільки про інших людей з групи. Потім ми це зачитували і ті, до кого були претензії, давали зворотний зв'язок. Відповідати на зворотний зв'язок було заборонено – ти просто сидиш і слухаєш, як тебе поливають г**ном", – згадує дівчина.
При цьому, родичам пацієнтів співробітники рехаба заявляли, що працюють за програмою "12 кроків". Ця методика описана в книзі "Анонімні алкоголіки" і часто застосовується для лікування пацієнтів з різними залежностями. Дівчина запевняє: ніхто зі співробітників і близько не слідував програмі. 
Система покарань в рехабі
За словами Яни, в реабілітаційному центрі діяла система фізичних і психологічних покарань, про які не повідомляли нікому з родичів. Вона розповіла, що директор Георгій Бабаєв міг призначити пацієнта старшим по групі. В його обов'язки входило фіксувати будь-які дії, які можна було вважати порушеннями дисципліни.
"Наприклад, якщо хтось хоче вийти в туалет, то він зобов'язаний цьому старшому повідомити куди йде і коли повернеться. Якщо цього не сказати – тебе внесуть до списку. Якщо ти якось погано прочитав Біблію – тебе теж внесуть до списку. Якщо ти не вимкнув світло в туалеті – тебе запишуть", – згадує дівчина.
Наприкінці кожного дня директор нібито ознайомлювався з цим списком і призначав різні покарання – їх він називав "ускладненнями". Наприклад, один чоловік забув попередити старшого по групі про те, що вийшов помити руки. За словами Яни, після відбою його змусили присідати 5 000 разів, а ще одного "провинився" пацієнта – записувати в зошиті кожен раз виконання цієї вправи.
"Ще там був чоловік, який раніше служив в АТО, де його контузило і він потрапив в рехаб через алкоголізм. Одного разу він забув вимкнути світло в туалеті, через що його зобов'язали цілий день носити на шиї два млинці від штанги. Якщо почують матюкливе слово, то ти 500 разів після відбою пишеш: "Моя мова чиста, як гірський струмок", – розповіла Яна.
Дівчину, наприклад, змусили писати реферат на тему "Що таке свавілля", коли вона забула відпроситися на другий поверх у старшого по групі. Також її нібито змушували прати речі одного зі служителів рехаба.
"Він ходив на пробіжку і повертався в спітнілих речах. Міг прийти, роздягнутися біля мого ліжка і кинути мені все – навіть шкарпетки і труси", – каже Яна.
Зв'язатися з батьками було складно
Про все це пацієнти рехаба не могли повідомити нікому – ні родичам, ні правоохоронцям, згадує Яна. За її словами, зателефонувати батькам дозволяли тільки раз на два тижні, говорити потрібно було через гучномовець і все це слухав співробітник центру. Коли дівчина спробувала розповісти батькові про знущання, служитель почав перебивати її і стверджувати, що вона наркоманка і вірити їй не можна. Яні навіть нібито не дозволили зателефонувати в лікарню, коли у неї відколовся шматок зуба.
Через два місяці перебування Яни в рехабі її забрали звідти. Як виявилося, директор центру вирішив перевезти пацієнтів в інше місце, але не повідомив про це нікому з родичів. Батько дівчини якось дізнався про ці плани і забрав дочку додому.
Чи є користь від таких реабілітаційних центрів
Яна впевнена, що в цьому рехабі ніхто не ставив за мету вилікувати пацієнтів від залежності. Навпаки, в них нібито виховували озлобленість і бажання якомога швидше зірватися, щоб знову потрапити на лікування в центр. Самій дівчині знаходження в рехабі теж не допомогло позбутися залежності. Тим не менш, вона здала ЗНО і вступила на бюджет в один з харківських вузів.
"Дуже багато хто з пацієнтів перебували там неодноразово. А за кожного пацієнта родичі платили по 10-15 тисяч на місяць – великі гроші виходили. В основному ти від інших людей в центрі тільки ще більше дізнаєшся про різні речовини і заробляєш величезне бажання зірватися. Наступного разу, коли я вжила, відчувала величезну провину і від цього хотілося тільки ще більше піти у відрив", – розповіла Яна.
Лікар-нарколог вищої категорії, кандидат медичних наук Олексій Кіосєв розповів Новини.LIVE, що такі методи лікування і не могли допомогти побороти залежність.
"Є ж усілякі любителі БДСМ – може вони і роблять такі центри. Такі методи явно не сприяють одужанню пацієнтів. Цілком зрозуміло, чому це не допомагає. Якщо особистість волелюбна, не любить насильство, то це нічого не дасть", – заявив доктор.
Як допомогти дитині або знайомому з наркозалежністю
За словами Кіосєва, якщо ви запідозрили у дитини або члена сім'ї наркозалежність – простежте за його поведінкою. У наркоманів воно різко починає відрізнятися від того, що було раніше.
"Наступний етап – звернення за допомогою до фахівця, щоб з'ясувати це питання. За аналізом сечі можна на 90 % точно відповісти, приймає дитина чи ні", – заявив лікар.
Якщо побоювання підтвердилися, то необхідно починати комплексне лікування у профільного фахівця. Однак одного лише лікування недостатньо – потрібно, щоб у пацієнта сформувалося бажання позбутися залежності, а також слід попрацювати над зміною його системи судження і способу життя.
Що сталося з рехабом "Здорова країна плюс"
19 травня 2020 року, через півтора місяця після того, як Яна покинула рехаб, туди прийшли співробітники СБУ, поліція і прокуратура Рівненської області. Після обшуків поліція заявила, що мережа реабілітаційних центрів "Здорова країна плюс" – організована злочинна група, яка викрадала і катувала людей.
"В ході досудового розслідування поліцейські попередньо встановили, що пацієнтів із застосуванням обману і фізичної сили викрадали з їхніх будинків і поміщали в Реабілітаційні центри. Тут їх обмежували в пересуванні, зокрема шляхом блокування вікон і дверей, телефонного зв'язку з родичами, вилучивши мобільні телефони", – заявила Нацполіція Рівненської області.
Правоохоронці встановили, що співробітники центрів забезпечували пацієнтів мінімальним харчуванням, а також змушували їх вживати медпрепарати невідомого походження.
Під суд потрапили 22 співробітники і керівники центрів – серед них Георгій Бабаєв, який керував рехабом, де утримували Яну, і пастор Рівненської мережі рехабів Юрій Борисик – уродженець Харкова. Прокуратура всім їм вручила підозри за ч. 3 ст. 146 КК України (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини) та ч. 2 ст. 127 КК України (Тортури).
Більше оперативних новин шукайте в Telegram і Facebook Новини.LIVE Kharkiv
Читайте Новини.LIVE!
