Спектаклі на підземній парковці. Як у Харкові працює найстаріший театр для дітей в умовах війни
Поділитися
Харківський театр для дітей та юнацтва вважається найстарішим театром для дітей в Україні. Розпочинає він свою історію з 1920 року. Спочатку це була театральна школа, а вже з 1933 року офіційно стає Харківським театром юного глядача. Протягом десятиліття актори грали для маленьких харків’ян вистави, але вже в 1941-му вони пішли зі зброєю на фронт. Повернутися до Харкова колективу не судилося — 1944 року він починає працювати як Львівський ТЮГ. Знов театр відкриє свої двері аж 1960 року завдяки головному режисеру обласного драматичного театру Феоктисту Олександрину та українському артисту Лесю Сердюку.
В лютому 2022-го, через 60 років, одні актори знов пішли на війну, інші поїхали в евакуацію. Але різниця в тому, що цього разу артисти не стали чекати, і щойно ситуація у Харкові нормалізувалась, повернулись до роботи. Цей театр вже двічі пережив "відродження" — після Другої Світової війни та після пожежі. Зараз він повстає з попелу втретє. Докладніше читайте у нашому матеріалі на Новини.LIVE.
Відродження театру
Першими кроками для відновлення роботи театру стала пропозиція виступити для дітей, які на той момент жили у харківському метрополітені. Директор Аркадій Чадов зателефонував усім акторам, знайшов тих, хто залишився у місті та готовий до роботи. Згодом їх запросили влаштувати вистави в області для евакуйованих дітей з зони бойових дій.
Влітку, перед тим як колектив відновив покази виїзних спектаклів, будівля театру потрапила під обстріл. Ворожа ракета поцілила в будинок навпроти, але вибухова хвиля зачепила усе навкруги. Зокрема, у Харківського ТДЮ повибивало усі вікна.
"А що таке вікна? Це очі, ворог хотів забрати в нас зір. Але ми не злякались, "підлікували наші очі" та ще більше замотувалися повернутись до вистав. Бо наша творчість психологічно допомагає дітям", — розповідає директор.
Також разом з UNICEF колектив започаткував поїздки до дітей у бомбосховища. Актори відновили декілька спектаклів та адаптували їх під нові площі, адже великі декорації у підвалах просто не помістились би. "Ми трохи скоротили тривалість вистав, аби діти могли висидіти, і ось так повернулись до роботи", — згадує Аркадій Чадов.
Репетиції онлайн, спектаклі на парковці
Актори погоджуються виступати, куди б їх не запросили — бібліотеках, школах, лікарнях та хоспісах. Але головна умова — має бути безпечно для дітей. Зокрема, одна з найпопулярніших їхніх сцен — підземна парковка місцевого ТРЦ. Щотижня там збирають "повну залу" як маленьких, так і дорослих глядачів. Артисти кажуть, відчувають прямо зі сцени, наскільки люди скучили за театром.
"Як мишки сидять і після вистави підбігають, обіймають, цілують тебе, фотографуються. Ось у них таке бажання хоча б торкнутися. Я розумію, що для них це як нагадування мирного життя, як можливість відчути радість", — розповідає актриса Світлана Симоненко.
За кілька місяців колектив зіграв не один десяток спектаклів та навіть встиг випустити прем’єру. Репетиції актори проводять здебільшого онлайн, задля безпеки. Але й до рідного театру вони також повертаються та проводять там прогони вистав.
"Холодно або тісно — ми все одно працюємо", — додає директор.
Відданість професії та дітям
Харківський театр для дітей та юнацтва отримує фінансування з обласного бюджету, але ці гроші покривають тільки заробітну плату працівників. Нещодавно і це скоротили майже на 40%. Працівники кажуть, що чули від рідних, аби ті покинули професію та знайшли іншу роботу. Але вони віданні цій справі і не можуть її покинути.
"Я тут виросла, в мене тут батьки працювали. Я все життя тут і змінювати професію не хочу", — каже завідувачка трупи Ксенія Лисенко.
Працівники театру планують повернутися на рідну сцену. Але для цього треба вирішити два питання. Перше — це опалення: будівля обігрівається газовими котлами, а не централізовано, як інші будинки. За словами директора Чадова, зараз газова інспекція задля дотримання протипожежних норм подачу синього палива забороняє. Опалювати театр електричними обігрівачами було б затратно, і покривати комунальні платежі немає за що.
Друге — це укриття. Зараз усі установи, аби працювати, мають надавати відвідувачам місце, де вони можуть ховатися під час повітряних тривог. Під бомбосховище у театрі можна облаштувати роздягальню, яка розташована на цокольному поверсі. Але через те, що будівля стара, підвальне приміщення затоплює.
"Необхідно зробити або ремонт дренажу, або провести геодезичну розвідку, щоб цю проблему усунути", — розповідає Аркадій Чадов.
Керівництво театру планує звертатись до місцевих влад, аби ті допомогли усунути зазначені перешкоди та повернутись до рідних стін. А тим часом режисер готує новий сценарій для вистави на основі українських народних казок. Творче життя найстарішого театру України не припиняється, а отже, далі буде…
Читайте Новини.LIVE!
