Життя по сусідству з ворогом: як Золочівська громада на Харківщині більше року потерпає від росії

Життя по сусідству з ворогом: як Золочівська громада на Харківщині більше року потерпає від росії
Від початку повномасштабного вторгнення в цій громаді загинуло понад 60 людей

Золочівська громада — це аграрний район Харківської області. Тут немає фабрик або заводів, проте завдяки децентралізації ОТГ мала змогу непогано поповнювати свій бюджет за рахунок оренди землі  — в мирні часи усі поля в них був засіяні. Місцева влада розбудовувала свою громаду — ремонтувала дороги та школи, зводила нові спортивні комплекси та запроваджувала проєкти з енергозбереження. І увесь цей час місцеві відчували загрозу від країни-сусідки, адже Золочівський район має більше 50 кілометрів кордону з росією. Але коли побоювання справдились, багато хто вирішив залишитись, декому це рішення коштувало життя — від початку повномасштабного вторгнення в цій громаді загинуло понад 60 людей. Протягом року ворог щоденно обстрілює прикордонні населенні пункти цього району, але останнім часом звідти немає інформації про потерпілих — адже ніхто там більше не живе. Ми поїхали до Золочівської громади, аби показати чергові докази воєнних злочинів, які заподіяли росіяни.

Розстріляне місто

Районний центр потерпав більше пів року повномасштабної війни  — Золочів обстрілювали з окупованих територій Харківської та Сумської областей, а також з боку самої рф. Після "жесту доброї волі" росіян, які покинули Сумщину, по місту "прильотів" стало менше. А вже восени, коли ЗСУ здійснило Слобожанський контрнаступ, Золочів зажив відносно спокійним життям. Люди перестали боятись виходити на вулицю та ховатись по підвалах, почали відкриватись магазини та стали повертатись мешканці. Сьогодні, проходячи вулицями, про страшні обстріли нагадують лише зруйновані будівлі.

Читайте також:

Болем для мешканців став "прильот" по місцевій школі. Кілька ракет С-300 поцілило по території навчального закладу. Корпус початкової школи після одного з обстрілів вщент було зруйновано.

null

Влітку окупанти обстріляли територію Золочівської лікарні. Дві ракети повністю зруйнували корпус дитячого інфекційного відділення.

"Бог милував, що не в саму лікарню попало. Ми прямо перед війною з дитячого інфекційного відділення пацієнтів перевели в центральний корпус. Там планувався ремонт, великі плани у нас були, але тепер це приміщення повністю знищено", —  згадує голова Золочівської громади Віктор Коваленко.

null

null

По місту сотні пошкоджених або повністю зруйнованих будинків. Найбільш трагічну історію має будівля неподалік Золочівської лікарні. Ця двоповерхівка, як і будинки поряд, вже неодноразово зазнавала артилерійських обстрілів, тому майже всі мешканці змушені були залишити житло. На момент останнього влучення сюди ракети заселені залишались лише дві квартири ці троє мешканців і загинули. 

null

50 км кордону з ворогом

Прикордоння в Золочівському районі обстрілюється майже щодня. Найчастіше потерпають від росіян села Басове, Гур'їв Козачок, Тимофіївка, Морозова Долина, Червона Зоря. Ворог гатить по населених пунктах з артилерії, танків та гелікоптерів. Перебувати там небезпечно, каже Золочівський голова.

"Як тільки хтось з'являється, одразу починають сипати", — розповідає Коваленко.

Наслідки обстрілу села Тимофіївка

Села стоять напівзруйновані, люди, що не захотіли звідти виїжджати,постійно сидять у підвалах. Є й населенні пункти, де мешканців не залишилось, серед безлюдних — село Уди.

За весь цей час по громаді прилітало майже пів сотні ракет С-300, це єдина статистка, яку можна порахувати. Кількість артснарядів полічити важко й в таку ситуацію на прикордонні, вважай, неможливо.

Родина двічі залишилась без будинку

Рік тому багато мешканців залишало громаду через постійні обстріли та шукали більш безпечне місце. І якщо люди з прикордоння і досі поступово покидають домівки, то жителі Золочева починають повертатись додому.

Подружжя Тетяни й Тимура їхати назад не планувало, бо не було куди. Рік тому їхній будинок у Золочеві розтрощила ракета, а самі вони дивом залишились живі. Нове житло вони знайшли у Богодухові, воно знаходиться неподалік рідного міста й було більш безпечним. Але ракета наздогнала їх і тут.

28 березня снаряд влучив на подвір’я їхнього нового будинку. За словами Тетяни, під час "прильоту" ворожої ракети вона перебувала у будинку, а ось чоловік був у дворі. Через вибух Тимура контузило.

"Він нічого не чув, зайшов у дім, переживав, де я, кричав "Де ти?". А я стояла біля вікна, мене усю обсипало, але диво — жодної подряпини немає", — згадує той день жінка. 

null

Будинок вцілів, але залишився зовсім без вікон. Постраждав і пес Джек, він вже вдруге переживає обстріл разом із своїми господарями. "Він взагалі вже ніякий, схуд дуже. Одні лише кістки", — жаліє свого собаку Тетяна.

null

Якщо не відбудовувати — будинку не буде 

Питання відновлення зруйновах будівель стоїть на порядку денному, розповідає очільник громади. З державного фонду виділенні кошти на Довжанську школу, де було два прямих влучання, а також Оскільська амбулаторія. Також місцева влада залучає благодійні фонди, аби почати відбудовувати будинки. 

"Багато іноземних проєктів, які готові надати допомогу. Але ці організації поки що сюда не пускають. Тому що йдуть обстріли. Ми допомагаємо людям будматеріали, які нам партнери і червоний хрест надають. Але це не факт, що від "прильоту" знову не буде це все пошкоджено", — каже Віктор Коваленко. 

Мешканці громади потроху власними силами приводять вулиці до ладу, прибираючи сліди війни. 
 

null