Контрнаступ на Харківщині: секрети операції "Вівальді" від "Кракена"
Понад пів року українські військові готували операцію "Вівальді", яка дозволила зупинити просування росіян і створити умови для наступальних дій. Сили оборони поступово знищували артилерію, техніку, позиції операторів дронів та склади пального окупантів. Через втрати росіяни були змушені перенести паливні склади за межі окупованої Луганщини й навіть використовувати цивільні автомобілі для постачання військ. Та зміни на полі бою стосуються не лише фронту. Нові технології безпілотників змушують українських захисників постійно шукати способи протидії, особливо поблизу Харкова, куди дедалі частіше долітають ворожі FPV-дрони. Зараз військові працюють над альтернативами Starlink і розглядають можливість застосування досвіду "Вівальді" на інших напрямках.
Як вдалося порушити логістику окупантів, чи зможуть ЗСУ повторити таку операцію на інших напрямках і наскільки реально захистити Харків від FPV-дронів в ексклюзивному інтерв'ю журналістці Новини.LIVE Вероніці Марченко розповів заступник командира полку безпілотних систем "Кракен 1654" Данило Положухно.
Півроку суворої секретності: як готувалася операція "Вівальді"
— Операція "Вівальді" — одна з найзагадковіших і найефективніших операцій за останній час. На вашу думку, що росіяни відчули на собі під час цієї операції і чому це для них стало шоком?
— На сьогодні можна сказати, що росіяни побачили злагоджену роботу Сил оборони, а саме у вигляді роботи Третього армійського корпусу. Росіяни побачили, що Сили оборони можуть нав’язувати свої правила на полі бою. Якщо всі підрозділи працюють злагоджено, виконуючи задум командира корпусу, то ми можемо впливати на поле бою так, що зупиняються дії з просування противника, і ми можемо нав’язати свої умови для того, щоб створити сприятливі передумови для просування наших сил.
Спочатку всім підрозділам корпусу потрібно було зупинити інфільтрацію противника. Якщо казати про події рік тому, то противник дуже активно використовував тактику інфільтрації. Багато бригад, котрі тільки зайшли на той момент, самі ще не могли впоратися з цією інфільтрацією, тому був організований координаційний центр, який займався спільною роботою і координацією між підрозділами, щоб зупинити її.
Ми, як полк безпілотних систем, зі свого боку допомагали розвідувальними засобами та ураженням так званих осередків інфільтрації, які були на той момент. Коли інфільтрацію зупинили, наступним етапом стало формування, підготовка поля бою.
Своєю чергою всі підрозділи корпусу і наш полк так само почали готувати поле бою, щоб створити умови для наземної операції. Одним із цих етапів було зменшення вогневого потенціалу противника. Тобто всі артилерійські засоби, котрі противник накопичував на передньому краї, були знищені. Усі точки зльоту противника також були під нашим вогнем.
Ми їх знаходили, розкривали всю систему безпілотних систем противника тих підрозділів, котрі стояли навпроти нас. Це три армії: насамперед 20-та загальновійськова та 25-та загальновійськова, а також частина 1-ї танкової.
Основним завданням було знищити їхню систему ведення війни, так би мовити, їхню систему БПС. Це надалі дало можливість нашим силам просуватися, а противник не міг завдавати по них ураження, не спостерігав за нашими силами тощо. Другий та третій етапи йшли паралельно. Тож третім етапом було зменшення мобільності противника.
Усі розуміли, що противник час від часу робить механізовані накати, намагається пробити передній край і доїхати своїми колонами — зробити так званий механізований штурм. Своєю чергою перед нами поставили завдання повністю знаходити всі укриття з технікою противника та знищувати її. Це призвело до того, що противник відмовився від механізованих накатів, тому що в нього просто не було можливості зібрати потрібну кількість техніки для їх проведення. Усе це створило певні передумови на полі бою.
Битва за енергію: як ЗСУ влаштували окупантам паливний колапс і змусили возити пальне на цивільних авто
— Ще з ключового можна сказати, що командир корпусу Андрій Білецький дуже чітко визначив один із головних чинників зараз на полі бою — це енергія. На сьогодні енергія на полі бою — це саме паливо. Командир корпусу чітко визначив, що нам потрібно створити паливну кризу у противника саме на тактичному рівні. Але щоб створити її на тактичному рівні, потрібно було виконати дуже багато роботи на оперативному рівні.
Своєю чергою це робота якраз наших засобів middle-strike ("мідл-страйків") та важких засобів, якими ми вибивали склади ПММ противника в тилах. Він намагався їх розосереджувати, але ми все одно продовжували їх знищувати. Згодом це призвело до того, що противник узагалі виніс свої склади пально-мастильних матеріалів за межі тимчасово окупованої Луганської області — переніс їх до Воронезької області.
Звідти він намагається завозити пальне на паливозаправниках і забезпечувати свої війська. Відповідно, плече підвозу в противника сягнуло декількох сотень кілометрів. Розуміючи це, ми почали знищувати ці паливозаправники на основних логістичних маршрутах. Противник почав змінювати маршрути з основних на запасні та резервні. Ми їх виявляли і також знищували ці паливозаправники. Усе це призвело до так званої паливної кризи противника.
Він не відмовився від спроб завозити паливо, але на сьогодні це виглядає так, що противник на цивільних автівках намагається завозити пальне на тимчасово окуповану територію України та забезпечувати свої війська. Проте на цивільних машинах неможливо завезти ту кількість пального, яка потрібна для підтримки військ.
І ось настав той момент, коли з допустимим рівнем ризику вже можна було провести наземну операцію. З цього моменту і почалася операція "Вівальді".
— Тут виникає питання одразу: скільки приблизно часу зайняла підготовка до цієї операції?
— Це більше ніж пів року — і це тільки підготовка.
— І все це вдавалося тримати в повному секреті, тому що операція "Вівальді" дійсно стала для всіх несподіваною.
— Я скажу так: приховати цю інформацію від противника було набагато легше, ніж від українського суспільства, OSINT-ерів, блогерів і так далі.
— Якщо говорити саме про діяльність безпілотних систем, чи застосовувалися якісь нові технології під час цієї операції?
— Саме в операції "Вівальді" застосовувалося дуже багато різних варіантів нових технологічних рішень, до яких ми прийшли. Вони використовуються і зараз. Про багато речей, які ми застосовуємо, ми не розповідаємо для того, щоб противник не зміг до кінця зрозуміти, що це, та адаптуватися.
— Якщо говорити про те, що можна розголошувати, якою технологією ви найбільше пишаєтеся і вважаєте це дійсно технологічним проривом?
— Прямо проривом — я не скажу, це більше про тактики застосування. Я думаю, ви чули про десантування НРК-камікадзе, котрі десантувалися з бомберів, доправлялися в тил противника — у відносний тил — і там їздили. Ніхто, сидячи на КСП полку чи дивізії, не думав, що до нього зараз може заїхати маленький, але дуже ефективний НРК.
Свого часу це призвело до певного хаосу: противник не розумів, що відбулося — чи то ДРГ десь зайшла, чи ще щось. Вони спочатку не розуміли до кінця, що взагалі відбувається. Також із цікавого — це застосування НРК із вогневими засобами. Дуже цікавий досвід саме комплексного їх застосування під час операції.
Було застосовано ще багато різних тактик із використанням middle-strike, про які противник і досі не здогадується. І сподіваюся, ще деякий час він не зрозуміє деяких нюансів нашої тактики застосування middle-strike.
Операції "Вагнер" або "Бах": досвід "Вівальді" можна масштабувати на Запоріжжя та інші ділянки фронту
— Раніше росіяни вважали, що на відстані 30-50 кілометрів вони перебувають, так би мовити, у безпеці. Чи є взагалі зараз місце на ТОТ, куди б не могли дістати дрони "Кракена"?
— Відносно безпечно вони сьогодні можуть почуватися кілометрів за 100, але треба розуміти, що є логістичні маршрути — на цих ділянках вони не зможуть почуватися вільно. Є також багато їхніх військових об’єктів, про котрі ми знаємо. Я не думаю, що вони почуваються там безпечно, бо розуміють: не сьогодні, так завтра туди прилетить.
Якісь умовні шикування тощо на тимчасово окупованій території вони вже на багатьох ділянках не проводять. Тобто на сьогодні прямо так, щоб безпечно, вони не почуваються ніде. Можливо, якогось відчуття жаху на всій тій території вони ще не мають, але це питання часу — ми над цим працюємо.
І головний результат "Вівальді" на сьогодні — це не просто звільнені території, а розуміння того, що це можна створити і на іншій ділянці фронту. Зрозумілий комплекс заходів, котрий треба зробити, зрозуміло, як організувати роботу. Це можна повторити — умовно кажучи, буде не "Вівальді", а "Вагнер" чи "Бах", це можна зробити де-небудь на Запоріжжі або ще десь. Для цього є зрозумілий чек-лист, так звані стандартні операційні процедури. Усе зрозуміло, що робити.
— Наступний "сезон Вівальді" варто очікувати нам?
— Завжди варто очікувати чогось хорошого.
Обмеження супутникового зв'язку: які альтернативи буде застосовувати українська армія
— Під час цієї операції, звісно, були певні перешкоди в нашої армії, наприклад, обмеження Starlink. Чи відчули ви це на собі під час виконання бойових завдань?
— Потрібно розуміти: навіть якщо, умовно кажучи, завтра повністю перестане працювати Starlink, нам потрібно буде протриматися від трьох до шести місяців, доки буде знайдене якесь більш-менш технологічне рішення, котре просто змінить характер війни з нашого боку, і ми адаптуємося до цього.
І я хочу сказати, що те, що відбулося зі Starlink — можливо, воно і на краще. Можливо, це був той поштовх, який дав багатьом розуміння того, що Starlink може зникнути і потрібно працювати над альтернативами. І над ними почали працювати ще активніше. Це не обов’язково супутниковий зв’язок — це різні варіанти зв’язку, над якими ми стали працювати ще інтенсивніше.
Як ЗСУ протидіють російським FPV-дронам на оптоволокні навколо Харкова
— Наше незламне місто-герой Харків постійно під обстрілом усього можливого озброєння, що є у ворога, але з цієї весни з’явилася ще й нова загроза — FPV-дрони почали долітати не просто до околиць міста, а залітати, можна сказати, і в центр. Лише сьогодні, за останніми новинами, навпроти будівлі ОВА в центрі знайшли FPV-дрон. Як військовий фахівець, поясніть, у чому зараз головна складність протидіяти FPV-дронам?
— Що стосується дронів на оптоволокні, то тут усе ж таки більш зрозуміла вже на сьогодні протидія саме для міста. Місто займається впровадженням цих технологій, тим, як над цим працювати. Цікаво також, що по оптоволоконних дронах простіше зрозуміти, що потрібно відсувати просто так звані точки зльоту противника — попрацювати по них і відсувати їх, бо можливості оптоволоконних котушок обмежені. І хоча є 50-кілометрові чи навіть 80-кілометрові вже у росіян поодинокі випадки котушок оптоволокна, усе одно: чим довше оптоволокно, тим більший відсоток їх обривів.
І тут просто потрібні два моменти. Перший — контрпілотна боротьба, тобто відсування точок зльоту противника, знищення їх для того, щоб вони посувалися далі. І друге — це певні системи протидії, котрі зараз використовуються навколо міста і допомагають.
— Я думаю, всі мешканці Харкова помітили, що інтенсивність FPV стала меншою. Це може свідчити про те, що Сили оборони знайшли якісь певні рішення, щоб відсунути ось ці точки зльоту у ворога?
— Я не скажу, що це саме про точки зльоту — це скоріше про інші варіанти протидії, про другу частину. Більше в них просунулися, і на якийсь час це убезпечуватиме наше місто. Але потрібно розуміти, що це постійна гра. Це гра, умовно гра в шахи, де кожен по черзі просто робить свій крок.
Те, що ми сьогодні знайшли якесь рішення, яке убезпечуватиме, не означає, що через тиждень усе буде так само стабільно, бо через тиждень противник вигадає щось нове, так би мовити, цікаве, і доведеться нам знаходити вже своє рішення. І це постійні кроки один за одним.
Міф про 100% захист: чи реально закрити місто-мільйонник антидроновим куполом
— Один із варіантів протидії, який уже всім відомий, — антидроновий купол над Харковом. Чи можливо місто-мільйонник дійсно закрити від навали FPV-дронів ось таким куполом?
— Дійсно, повністю закрити неможливо. Усі повинні розуміти: закрити від чого, від яких типів. Просто закрити від FPV неможливо, тому що це дуже дешева зброя. Якщо противник просто побачить, що якийсь відсоток збиття в нього дуже зріс, то він або масштабом візьме — додасть ту кількість, із якою ми не зможемо впоратися.
Цей купол усе одно не зможе захистити так, щоб нічого не пролетіло. Тому, я думаю, повністю убезпечити неможливо. Немає таких систем у світі — Ізраїль каже про свій "Залізний купол", що все одно вони пропускають і щось у них там прилітає. Тому що масовість: якщо противник має масову дешеву зброю, то дуже важко — системи протидії дуже часто дорожчі, ніж системи нападу. Це такий один із умовних законів війни.
Харків ближче за всіх перебуває під великою загрозою. Якби, мабуть, на сьогодні у противника не було його екзистенційного питання у вигляді Донбасу, якраз із котрого, умовно кажучи, усе почалося... І я вважаю, що так звана битва за Донбас вирішить або долю всієї війни, або як мінімум долю багатьох міст в Україні потім, тому що на сьогодні Донбас є певним щитом для всієї України. І там розгортається дуже велика битва, котру ми всі повинні ще пройти.
Масові заходи в прифронтових регіонах: чому на п’ятий рік війни не можна звикати до тривог
— Але ви нормально ставитеся до святкувань, які можуть бути в Харкові? День міста, ще якісь святкові заходи…
— Я до стриманих святкувань ставлюся нормально у воєнний час, а погано ставлюся до, мабуть, дуже великих скупчень населення, тому що ми бачимо загрози, які в нас сьогодні є. Я думаю, всі нещодавно бачили трагедію, яка сталася в Комишувасі, де на сьогодні 31 людина загинула і 50, якщо не помиляюся, є зниклими безвісти. І добре, що на ці свята, котрі були в нас, не прилетів десь якийсь КАБ, умовно кажучи, чи не летів якийсь "Шахед" і не впав.
— Багато хто перестав уже дотримуватися необхідних заходів безпеки, особливо на п’ятий рік повномасштабного вторгнення. Що б ви побажали харків’янам у цей непростий час від себе?
— Я можу просто навести приклад: багато харків’ян, і не тільки харків’ян, а взагалі громадян країни, дуже звикли до повітряних тривог і навіть не ходять в укриття. Я не кажу вже про якісь укриття саме в підвалах тощо — вони взагалі не ходять умовно навіть за дві стіни, як за елементарними правилами.
А коли прилітає — усі, з ким я спілкувався, коли прилітає під дім, вікна вилітають, то потім усі ці люди вже ходять в укриття і так далі. Мабуть, потрібно не чекати на той момент, коли вже буде так званий прецедент у твоєму житті, а потрібно дотримуватися цих правил, намагатися дотримуватися їх повсякденно вже зараз і берегти себе.
Раніше Новини.LIVE писали, що Сили оборони скорочують російський плацдарм на західному березі Осколу. Українські військові притискають окупантів до річки між Дворічною та Куп'янськом. Через це росіянам дедалі складніше постачати свої підрозділи в північній частині Куп'янська. За словами речника Угруповання об'єднаних сил Віктора Трегубова, ЗСУ працюють над тим, щоб повністю перерізати цей маршрут.
Також Новини.LIVE розповідали, як росіяни змінили тактику штурмів поблизу Вовчанська. Замість масштабних наступів окупанти намагаються проникати на українські позиції невеликими піхотними групами. Значну роль у бойових діях відіграють безпілотники. За словами військового Павла Ніколаєнка, частина російських штурмовиків не витримує на позиціях навіть доби.
Раніше Новини.LIVE повідомляли, що Харківщина залишається одним із пріоритетних напрямків для наступу росіян. Окупанти посилюють розвідку та вивчають логістичні маршрути українських військових. Водночас Сили оборони покращили позиції на північ від Білого Колодязя. На Вовчанському напрямку українські захисники також зірвали спробу росіян встановити свій прапор.
Читайте Новини.live!